Кожен приємний спогад з дитинства – маленька коштовність, яку бережемо протягом цілого життя й час від часу дістаємо назовні, щоб насолодитися її чарівним блиском. Я закриваю очі й згадую день, коли мені виповнилося сім років – ми гуляли з мамою парком і шукали затінку, щоб сховатися від серпневої спеки. Вона купила мені абрикосове морозиво, яке так ніжно і витончено пахло, що було шкода його їсти – хотілося принести той аромат додому і десь заховати, щоб мати можливість насолоджуватися ним завжди. Мама сміялася і говорила: «Ну ж бо, кусай, зараз воно почне танути». Я дивився на неї й думав про те, яка вона гарна. Над нами пролітали голуби, а в повітрі стояли вишукані пахощі абрикосового морозива, яке вже потрохи почало танути.